Українські винороби починали з відомих міжнародних сортів й досі приділяють їм найбільше уваги. Наші вина з Мерло, Каберне Совіньйон та Шардоне вже набули того рівня коли ними можна приємно здивувати поціновувача та й просто куштувати з задоволенням за вечерею. Місцеві сорти, яких поки що не так багато, знаходяться в процесі розвитку і пошуку підходів до них та відповідних терруарів, але теж з кожним роком привертають все більше уваги і покращують враження від їх дегустації. Серед інших, є ті, що в умовах більш прохолодного клімату і більш високої вологості можуть замінити собою відомі міжнародні сорти, та давати цікаві результати як мінімум у винах помірного рівня складності. Таким сортом є Йоганітер (Johanniter), що був виведений в 1968 році, одним з батьків якого є Рислінг, а серед родичів Піно Грі та Шасла. Названий на честь доктора Йоганеса Цимермана, директора відділу селекції винограду Фрайбурзького інституту виноградарства, де він і був виведений. Вина з Йоганітеру схожі на Рислінг, з трохи меншою кислотністю та іноді більш стриманою ароматикою. На дегустації бурштинових вин, експериментальний зразок з Чернігівщини 2018 року випередив у вподобаннях більш шляхетні сорти.
Ми спробуємо 7 вин з різних регіонів України: Львівщина, Тернопільщина, Хмельниччина, Вінниччина та Черкащина. Все з місцевого винограду, бо в цьому і сенс таких сортів як Йоганітер. Я давно придивляюсь до цього сорту і бачу, що в нього є цікаве майбутнє в центральних та північних регіонах України.
